Слухати, спостерігати, реагувати – розповідь спостерігача в Україні
Тоді як однією з основних задач спостерігачів ОБСЄ є спостереження за припиненням вогню на сході України, спілкування з людьми і сприяння діалогу надзвичайно важливі, - розповідає спостерігач Сильвія Л. Шер Хан.
Більш як 500 міжнародних спостерігачів ОБСЄ по всій Україні часто працюють у небезпечних умовах, спостерігаючи за тим, до яких страхітливих наслідків для мирного населення призвів рік збройного конфлікту.
«Спостерігачі повинні дотримуватися суворих правил задля власної безпеки. Ми їдемо колоною з двох броньованих автомобілів у супроводі фельдшера-іноземця», - розповідає Сильвія, спостерігач зі Швейцарії. «Навіть у спекотні літні місяці, ми повинні одягати бронежилети і шоломи». Але незважаючи на це, Сильвія вважає свою роботу надзвичайно корисною.
Сильвія Л. Шер Хан зі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні під час зустрічі з асоціацією жінок в Олександрівці, Донецька область, 30 квітня 2015.Спілкування з місцевим населенням принципово важливе для мене і необхідне для нашої роботи. Позитивні відгуки людей про нас нагадують мені про важливість справи, яку робить СММ в Україні.
Сильвія була однією з перших спостерігачів, які прибули на схід України у квітні 2014 року, через місяць після створення Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні (СММ) за рішенням 57-ми держав-учасниць ОБСЄ. Місія отримала завдання збирати інформацію та звітувати про ситуацію з безпекою, а також про гуманітарну ситуацію, встановлювати і повідомляти про факти, особливо про конкретні події на місцях, відповідно до принципів неупередженості та прозорості. «Спостерігачі Місії спілкуються з різними верствами населення – з представниками влади на всіх рівнях, громадянським суспільством, етнічними і релігійними групами та місцевими громадами – це ключовий аспект нашої роботи», - говорить Сильвія.
Сприяння діалогу
Сильвія працює в Донецькій області вздовж так званої лінії розмежування, де вона спостерігає значне погіршення рівня життя і зростаюче розчарування серед населення.
На жаль, люди не до кінця розуміють цінність обєктивного моніторингу та звітності.
Однак Сильвія та її колеги завжди прислухаються до скарг місцевих жителів.
«Кілька місяців тому до моєї команди підійшла група стурбованих місцевих жителів», - згадує вона. – «Ми провели разом деякий час, а коли пенсіонери і вимушені переселенці йшли, то зізнались: «Ви – перша людина, яка вислухала нас». Для мене цей момент був дуже важливим свідченням потреби у присутності СММ. Ми тут для того, щоб знизити рівень напруженості і сприяти діалогу між усіма сторонами. Уміння спостерігача слухати людей є основою для досягнення цієї мети».
Діалог між різними громадами є важливим чинником, чому Харків, друге за величиною місто України на сході країни, уник серйозного насильства, вважає Сильвія.
«Коли я працювала в Харкові, ми почали роботу з налагодження діалогу між місцевими жителями і більш ніж 180 000 вимушених переселенців, щоб зменшити ризик соціальних заворушень. Ми також зібрали разом групи студентів з протилежними поглядами, з метою допомогти їм порозумітися, а також для того, щоб обговорити, яким чином можна примирити їхні позиції і знайти рішення проблем, прийнятне для всіх».
Тінь насильства
Окрім спілкування з місцевим населенням спостерігачі СММ ОБСЄ, такі як Сильвія, також зустрічаються з представниками місцевих органів влади та збройних сил, щоб обговорити інциденти із застосуванням насильства, а також з метою поліпшення гуманітарної ситуації.
«Ми приділяємо особливу увагу тим, хто страждає більше за всіх, – жінкам, дітям, вимушеним переселенцям і представникам національних меншин», - каже Сильвія. «Хоча СММ не є гуманітарною місією, ми спостерігаємо за гуманітарною ситуацією і повідомляємо гуманітарним організаціям про нагальні потреби у цій сфері. До нас часто звертаються люди, які потребують догляду, переселенці, родичі затриманих або жертв військових атак та переслідувань з боку правоохоронців, а також представники національних меншин. Ми надаємо їм контакти гуманітарних організацій, які зможуть надати їм необхідну допомогу. Якщо ми спостерігаємо певну тенденцію, ми інформуємо відповідні органи про необхідність вжити належних заходів».
Часто робота спостерігачів на місцях обмежується бойовими діями.
«Уздовж лінії розмежування спостерігачам часто доводиться проходити численні місця, що охороняються різними збройними формуваннями. Незважаючи на дипломатичний статус спостерігачів і те, що їхня свобода пересування визнана Мінськими угодами, проїзд через блокпости може бути досить складним», - говорить вона.
«Навіть звичайна поїздка на велику відстань може виявитися дуже проблематичною. Колони важкої військової техніки, воронки від нічних обстрілів і міни на узбіччі становлять величезну небезпеку».
Сильвія каже, що ці проблеми можна подолати, якщо всі сторони поважатимуть мандат СММ і братимуть до уваги труднощі, з якими стикається Місія, працюючи на місцях.
«СММ – це позитивна сила, і незважаючи на те, що наше завдання не з легких, ми будемо продовжувати виконувати його, сприяючи миру і стабільності в Україні».