Безробіття та незадовільні житлові умови є тими чинниками, що впливають на напруженість взаємовідносин між вимушеними переселенцями і приймаючими громадами в Україні - говориться у звіті Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні
Київ, 26 серпня 2016 року – Виклики, що постають перед приймаючими громадами та внутрішньо переміщеними особами (ВПО), такі як безробіття та обмеженість можливостей із забезпечення житлом, були визначені як основні фактори, що потенційно можуть підвищити рівень напруженості в суспільстві та призвести до вторинних вимушених переміщень – про це сказано у новому Тематичному звіті Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні (СММ), опублікованому сьогодні.
У звіті «Внутрішнє переміщення внаслідок конфлікту в Україні: підвищена незахищеність постраждалого населення та чинники напруженості в громадах» наголошується на тому, що внаслідок конфлікту в Україні тисячі людей були змушені покинути свої будинки і шукати притулку деінде. Зосереджуючи увагу на довготривалому переміщенні ВПО та їхніх взаємовідносинах з приймаючими громадами, звіт базується на результатах обговорень у фокус-групах та індивідуальних бесідах із постраждалими від конфлікту людьми, що мешкають у 19 областях України.
У звіті сказано, що переміщених осіб, зазвичай, зустрічали із почуттям солідарності та розумінням. Однак з часом ресурси у приймаючих громадах почали вичерпуватися і ВПО розповіли, що на зміну проявам солідарності та підтримки прийшли почуття розчарування, безсилля або байдужості. Задля покращення ставлення до себе деякі ВПО долучилися до волонтерської роботи з місцевим населенням.
Переміщені особи стикаються з різними проблемами. Майже всі опитані ВПО розповіли про відсутність житла належного рівня за доступною ціною і про побоювання з приводу відсутності соціально-економічної захищеності, зокрема, зважаючи на складнощі у забезпеченні зайнятості та доступу до соціального захисту в громадах, що їх приймають. Бойові дії, зареєстровані випадки порушення прав людини та обмеження доступу до правосуддя розглядалися як фактори, що ставали на заваді безпечному та довготривалому поверненню ВПО додому.
Як підкреслюється у звіті, внутрішнє переміщення призвело до того, що члени багатьох родин віддалилися одне від одного через те, що особисті, соціальні та культурні зв’язки було обірвано і спілкування між ними припинилося. Особливо від цього постраждали діти, що переміщуються без супроводу батьків або осіб, що їх замінюють, а також очолювані жінками домогосподарства та люди похилого віку.
У підсумкових спостереженнях до звіту наголошується на важливості того, що всі ВПО повинні мати рівний доступ до здійснення своїх громадянських і політичних прав та необхідності подолання стереотипів, що впливають на ВПО, і зміцнення довіри у громадах. У зв'язку з цим будь-які заходи, спрямовані на поліпшення становища ВПО, повинні бути корисними як для самих ВПО, так і для місцевих громад, в яких вони живуть. Зрештою, міжнародна спільнота мусить надавати допомогу і підтримку органам влади України для пошуку вирішення тих проблем, які висвітлені в цьому звіті.