Спостерігач: 10 років служби
Луганський патрульний центр СММ ОБСЄ. За столом у залі для зібрань, де зазвичай проводяться оперативні брифінги та презентації, поряд із тортом стоїть Тінатін Бежанішвілі. Виконуючи обов’язки керівниці патрульного центру, а також маючи досвід управління патрульною групою на передовій патрульній базі в Кадіївці, вона завжди знала, як реагувати у тій чи іншій ситуації. Але зараз, перед своїми усміхненими колегами, які зібралися, щоб відсвяткувати та вшанувати її 10 років служби в ОБСЄ, вона не знала, що сказати.
Родом із Кахетії, виноробного регіону Грузії, Тінатін спочатку працювала у громадській організації, що займалася питаннями чеченських біженців у Панкіській долині, а пізніше у місії ОБСЄ у Грузії працювала над розбудовою інституційної спроможності правоохоронних органів. Згодом вона приєдналась до місії ОБСЄ в Косово, зосередивши свої зусилля на розвитку системи спільної охорони громадського порядку.
Приїхавши до України у серпні 2016 року, вона одразу опинилась на лінії зіткнення, очоливши групу з 36 співробітників, зокрема 26 спостерігачів, на передовій патрульній базі в Кадіївці.
Тут вона побачила конфлікт зблизька і на собі відчула його сповна. Щодня відправляючись у патрулювання вздовж лінії зіткнення, вона та її колеги стикалися з бойовими діями та їхніми наслідками для цивільного населення. «Коли бачиш, як страждають люди, наприклад, як у Золотому, просто хочеш допомогти», — каже вона.
І вона таки допомагала. Регулярно відправляючись із передової патрульної бази у дзеркальні патрулі, вона та її невелика згуртована команда забезпечували моніторингове покриття з обох боків лінії зіткнення. Це дозволило інженерам та робітникам потрапити до районів, де розташовані життєво важливі об’єкти цивільної інфраструктури, які потребували негайного ремонту або технічного обслуговування. Одного разу, працюючи разом із колегами з передової патрульної бази в Попасній, вони здійснювали моніторинг та сприяли проведенню ремонтних робіт, що дало змогу відновити водопостачання для понад 10 000 осіб. «Перебування в самому серці конфлікту, що приніс стільки болю та страждань, може бути вкрай важким. Але інколи, допомагаючи реальним людям, нам вдається реально змінити ситуацію на краще», — пояснює вона.
Проте дуже скоро Тінатін та її команді довелося особисто відчути біль, що безпосередньо торкнувся їх усіх. 23-го квітня 2017 року (день, що назавжди залишиться в її пам’яті та який, як вона сподівається, ніколи не повториться) у Тінатін був вихідний. Її розбудив телефонний дзвінок. Вона почула найгірше, що можна було уявити. Один із патрулів, що рано-вранці виїхав із бази, підірвався, а медик Джозеф Стоун, який був у цьому патрулі, загинув. Двоє інших співробітників СММ зазнали поранень. «На шок і сльози часу не було, — згадує вона. — Я була відповідальною і мала належним чином зреагувати».
У рамках оперативного реагування за координації з колегами з Луганська, Сєвєродонецька та Києва було негайно надано медичну допомогу, а члени патруля були евакуйовані. Тіло Джо та зруйнований автомобіль були доправлені до підконтрольних урядові районів, що дозволило розпочати розслідування за фактом інциденту. «У нас був ряд першочергових завдань, — пояснює вона. — Основним із яких було забезпечити захист і безпеку наших колег і друзів. Особисто для мене надзвичайно важливим було повернути тіло Джо. Це було важливим для нас, його друзів, але особливу вагу це мало для його сім’ї», — додала вона.
Загалом Тінатін провела в Україні понад три роки, зокрема в Луганську, де вже після цього трагічного інциденту вона була заступницею керівника патрульного центру. Тут у луганському патрульному центрі вона щоденно контролює процес патрулювання уздовж лінії зіткнення та в інших напрямках, а також керує роботою понад 100 спостерігачів. «На мені лежить величезна відповідальність, коли я відряджаю команду на патрулювання. Їхній захист і безпека — це пріоритет №1», — каже Тінатін.
І ось зараз, перед своїми колегами, які зібралися, щоб відсвяткувати та згадати її 10 років служби в ОБСЄ, Тінатін нарешті віднайшла слова, котрих раніше не могла підібрати. «Під час цього конфлікту, як і під час інших, у нас були погані дні, що, як ми всі сподіваємось, ніколи не повторяться, — каже вона. — Але разом із тим було чимало хороших моментів, коли ми, співробітники ОБСЄ, реально змінювали ситуацію на краще».